Публікація: Сіцінський Є. Й. Смотрицький замок / Передмова та упоряд. А. М. Трембіцький. - Хмельницький, 2003. 22 с
_____________________________________________________________________________________________
Над річкою Смотричом вище Камянця на 30 кілометра, при виливі праворуч до цієі річки меньшоі річки Яромирки, лежить невелике містечко Смотрич, колись значне місто Західного Поділля. Береги тих двох річок являють собою мальовничу місцевість, а в місці злива тих річок утворюється продовгастий щовб, який з боків тих двох річок обмежений узбіччям і скалами. Сама природа цієі місцевості вказує на те, що тут було зручно побудувати твердиню. І дійсно тут був колись замок, один з тих численних замків, що боронили Поділля від ворогів, населення від постійних грабіжників його татар.
Місто Смотрич являється в історіі в часи окупаціі Поділля литовцями, коли литовський великий князь Овьгерд розвивав своі імперіялістичні плани за рахунок украінських земель, які були під зверхністю татар. Вигнавши татар з Поділля, Овьгерд віддав його своім племенникам литовським князям, чотирьом братам Коріятовичам.
Русько-литовський літопис, оповідаючи про діяльність Коріятовичів на Поділлю, каже що вони перш усього знайшли твердну на річці Смотричу і тут “нарядили” собі “город” Смотрич; потім там, де були чериці в горі “нарядили” місто Бакоту, потім заснували и умурували місто Кам”янець і так й інші міста Подільські “умурували”.
Таким чином, по літописному оповіданню, першим містом, відбудованим Коріятовичами, було місто Смотрич. Не відомо, чи було се “нарядження” відновленням старого міста Смотрича, яке може існувало й раніш, як Бакота, що була відома ще в ХІІ-ХІІІ ст., чи Смотрич з’явився при Коріятовичах як нове поселення. Про місто Смотрич ніяких звісток ні в літописах ні в інших історичних документах нема раніш другої половини ХІV ст. Літопис каже, що Коріятовичі знайшли собі твердну на річці Смотричу,-можливо, що вони тут знайшли якесь стародавне городище, що було місцем поселення й укріплення людини раніш в стародавні часи і тут заснували місто Смотрич.
Розуміється, разом із заснуванням міста був побудований тут замок, бо в ті часи побудування замку було необхідною частиною міста, бо на таких твердинях й могла базиватися тодішне більшости культурне життя, яке скрізь запроваджували литовські завойовники и культурники. Хоч літописі й не згадують нічого про будування в Смотричу замку, але саме те “нарядження” міста можно розуміти як зміцнення його замком. Це видно з дальших тодішних подій.
Деякі історики висловлюють гадку, що на перших порах господарювання Коріятовичів на Поділлю місто Смотрич було столицею цієі землі, поки першесть не перейшло до Камянця, що мав більш зручнішу позицію для фортифікацій. Чи так-про це не можна нічого певного сказати, бо історичних підстав для цього нема. Відомо тільки, що при Коріятовичах Смотрич був видатним містом, адміністраційним центром, і тут були воеводи, начальники округ. Так в грамоті Юрия й Олександра Коріятовичів м. Камянцю 1374 р. згадуються свідком Смотрицький воевода Олеско, а в грамоті Олександра Коріятовича Смотрицьким доміниканам 1375 р. свідком був Смотрицький воевода Рогожко.
За часів Коріятовича в Смотричу з”явилися римо-католицькі монахи домініканського ордену, і ім Юрий Коріятович, що був тут в Смотричу князем, дав млин і участок землі коло того млина й вони побудували тут костьол чи монастир на честь Богородиці. А коли Юрий Коріятович вмер, то брат його Олександр підтвердив ту донацію Юрия й видав домініканам грамоту в 1375 р.
Ця грамота зберіглася до наших часів.
В тій грамоті Олександр Коріятович пише:
“Былъ братъ нашъ княз Юръии Корьятович придалъ Млинъ къ церкви къ матери божіей у Смотричи, то и ми князь Олексанъдро потверживаемъ того своимъ листомъ, дали есмо навъки той млин и мъсто у млина къ церкви и тымъ мнижомь Казательного закону (себто проповіднического ордену, або домініканського), а кого коли исъпрячють людий къ собъ у томъ мъстъ у млина, тътъ люди далъ есмъ имъ со всъмъ правом, але то, штъмъ коли вси бояре и земляне будутъ городъ твердити, тогдъ тии люди, такоже имъютъ твердити город Смотрич, и же то штожъ коли вси земляне имутъ давати данъ у татары, то серебро имъють такоже тии люди дати, а ко млину границя горъ Смотричемъ до мосту, а долов Смотричем, што дубрава межи Ходорковымъ селомъ, тоъ дубравъ половина ко млину, а в поли кде собъ проорють нивъ, то ихъ имъсть прислушати” [1].
Монастирь Домініканський в Смотричу був певне деревяний и багато переніс бід.
Костел був побудований на замковій горі і в ХVІ ст. згорів, а в 1686 р. був відбудований на тому ж місці, де був і раніш, й де існує й тепер. Костел побудований 1764-1831 рр.
Подіі, що сталися на Поділлю при кінці господарювання Коріятовичів, тай потім, показують що Смотрич був один з важніших Подільських міст як замок Західного Поділля. Відомо, що після того, як Ягайло великий князь литовський, оженившись на польській королеві Ядвизі, став й польським королем а на Литві висунувся як активний діяч Витовт, та він за згодою з Ягайлом став приборкувати удільних князів и в 1393 р. з своім військом вирушив на Поділля проти воеводи Федора останього з Коріятовичів, що залишався в живих в цій бурхливій землі. Коріятович вирушив на Угорщину, а Витовт взяв Камянець, а потім здобув й інші міста Подільські, і в першу голову-Смотрич, потім Скалу на Збручі и Червоногород.
Потім, через рік Витола передав (продав) Ягайлові, а цей через рік спустив цю землю свому найближчому приятелеві й помішнику в справі своі жинитви Спитку з Мельштина. В грамоті, що Ягайло видав Спитку, говориться, що Західне Поділля дается Спитку із замками: Камянцем, Смотричом, Бакотою, Скалою и Червоногородом.
Після цього історія Поділля хітаеться, переходить то до Польщі-Ягайла то до Литви.
Від Спитка перейшло Західне Поділля в 1400 р. до молодшого брата Ягайлового-Свидригайла, а в 1402 р. воно повертається знов до Ягайла и було в його руках 9 літ до 1411 р., а з того року переходить все Поділля, і західне й східне, переходить до Витовта, при чому в документах про передачу цих краін згадуется “Замок Смотрич” [2]. Також, коли в 1430 р. після смерти Витовта поляки захватили Західне Поділля, то в документах згадуеться замок Смотрич разом з іншими замками Західного Поділля [3].
Коли в периоді того ж 1430 р. із-за подільських подій стався розрив між Ягайлом и Свидригайлом, то прихильники Свидригайла обложили замок Смотрич, який був в руках поляків, пробували його взяти, але іх відігнали польські шляхтичі, що поспішили сюди на допомогу своім [4]. Потім боротьба тянулася, Смотрицький замок був зруйнований і коли в 1431 р. 2 вересня було уложено перемірря на один рік до Ивана Купала 1432 р. і зруйнований Смотрицький замок зоставлявся за поляками, то по тій угоді король польський міг відновити той замок [5].
Певне поляки тоді й відновили Смотрицький замок.
Смотрич остався за Польщою, як і все Західне Поділля.
Польська влада старалася підняти Смотрич и це місто дуже рано одержало магдебурське право, це звичайний способ у польській державі піднімати добробут міст, и в 1448 р. Король Казимир видав місту Смотричу грамоту на Магдебурське чи німецьке право [6] по якому місто користувалося самоуправою и рахувалося королівським містом і замок Смотрицький був також королівським чи державним, але це не дуже впливало на підняття забезпеченности поселення, бо замок в Смотричу був слабкий, що видно з опису “Замки 1494” [7].
З цеі описі видно, що Смотрицький замок був невеликий, мав мало озброення. Як вже було зауважено, замок містився на горі, що виходила щовбом до місця зливу двох річок-Смотричу и Яромирки. Як можна бачити з теперешнього замчища.
Опись 1494 р. так каже про Смотрицький замок: Замок цей має в собі в одній частині побудування небезпечні й старі, а з другій частині побудування були з кріпких дубових бусів, на ново поставленнях, і в них міщане і земляне тоі місцевости мали комори для сховки своіх річей в часи небезпеки, і це займало майже половину замку.
З інших замкових будинків згадується: брама, Чорна Хата, Спіжарня и пивниця.
“Чорна хата” стоіть вище замкової брами и в середині укріплена дуже старовиним муром. В брамі стоіть один фокляр (гармати) на підставці і на колесах, а другий над брамою в башті і до тих фоклярів було 90 каменних ядер (куль, kule lapidee). Тут же в брамі висіло 9 баліст старого виробу нічого не стоющих и 7 пожовак.
Чорна хата стояла вище замкової брами и в середині укріплена дуже старовинним муром, в тій чорній хаті було 7 гаківниць і восьмий “фоклярек”, два залізних шомпола и куль (одна бочка (capicie) и пороху трохи в шкіряному мішку. В тій хаті стояв добрий стіл, два ослони під стінами, а третій ослін перед столом.
В спіжарні була одна “бервениця” рушничного пороху, а в други бервениці також пороху приближно як глиняний посуд на вино. Стріл дві бервениці-одна повна, а друга трохи не повна.
В спіжарні були деякі припаси:
Гороху півтори бочки, пшениці бочка, конопляного сімени приближно краківська мірка, ячміних круп бервениця, муки більше як половина бочки, ячменю півтори бочки, солі-одна краківська мірка.
Також в цій спіжарні було сала 8 шматків (рачне?) і баран облуплений.
В пивниці дві осмини пива повні, а в третій половина, і оцту половина кадушки.
Два “дрибуща” капусти й кілька мірок ріпи.
До того замку належав млин, але він давав мало ужитку, так що не ставало хліба и пива на 26 чоловік. Був коло замку став, який давав рибу на ужиток, а не для продажи. Був і фольварок при замку, але там землі не обробляли и не засівали; будинки на фольварку стояли пусткою і не було на фольварку ніякої худоби крім 5 свиней.
До замку належали села:
Біла - тут обробляли 4 лани, платили від кожного лану по 7 грошей (вартість 1 гроша = 4 деньгам; а деньга = 4 денарам). Крім того давали 1 ½ мірки вівса, ½ мірки пшениці и на Великдень сир и 20 яєць. Тут був ватаман (начальник громади) и слуги.
Чермна Хуста (тепер село Чорна) ще від часів Камянецького старости Одровонжа (Яна новая, 1465 р. Груш. іст. V. 318) пуста.
Окнина також від часів Одровонжа опустіла. Це село було коло села Чорноі и потім ніколи не відновлювалося. Тепер память про те село зосталася в місцевості (полі) що зветься Вікнина або Чорна Вікнина [8].
Личків - має 8 оброблених лана, від якіх платять по 7 грошей, і дають 1 ½ міри вівса, ½ міри пшениці.-Що це за село невідомо.
Татарський Макарів - спустошено в тому році татарами. Це тепер село Татариски.
Трихівці - було спустошено татарами в тому 1494 р. Це теперішне село Стріхівці.
Лосківці (тепер Ложківці) також в тому році спустошено татарами.
З вищеприведеного опису Смотрицького замку можна бачити, що цей замок був дуже некчемий відносно свого обороногідности: кругом були деревляні стіни, і з ідноі сторони-зовсім небезпечні, зброі дуже мало; дві гармати в брамі, одна маленька в чорній хаті (певне така, що мали виносити; взагалі огнепальноі зброі було дуже мало. І певне той замок скоро був зруйнований, може навіть татарами. Про це маємо так гадати, бо в 1518 р. король Сигизмунд дав дозвіл на побудування в Смотричу замку. Він в свойому роспоряженні пише: Звертаючи увагу на часті наізди татар, позволяємо мешканцям для іх безпечности, власним коштом і працею побудувати замок, застерегаючи, що коли буде побудовано замок, то щоби в йому самі сторожу держали та інші повиности відбували, а в разі нападу ворога, всі мають ставитися до спільноі оборони. А як хто втіче, шукаючи певного сховища, наказуємо увесь його рухомий та нерухомий маєток забрати до нашого скарбу, а коли би спіймали такого втікача, то він має бути скараний на смерть, щоби в майбутньому, не було нікого повадки до потрібноі утечі. А щоб скоріше був побудований замок, звільняємо Смотрич на два роки від оплати податків” [9].
Невідомо, чи зкористувалися Смотричане того Королівського дозволу і чи відбудували в Смотричу замок. Здається, що ні. Це можна вивести з історіі Смотрицького домініканського кляштору. Першей будинок був деревляний и десь приблизно в 1487 р. те бідівля згоріло и тогож року Камянецький біскуп Мартин видав відозву до своій пастви з закликаючи іі до пожертв и обіцяючи що відпущення гріхів всім тим, що візмуть участь у відновленнях святині, а справа відновленя кляштора йшла вяло и тільки в 1579 явився небольшой деревляний костьол, побудований стараням “Генерального” (голови Камянецького). Староста Николай Бржесткий з Бржества на тім же самім місці, де був и перший костьол, себто на замкові горі, цей же Бржесткий и видав фундаційну грамоту Смотрицькому костьолу и в тій грамоті говориться, що Смотрицький костьол після пожежі відновлено і побудовано “близько зруйнованого замку на валах” (nixta frcem dirutam in anti murali) [10].
В кінці XVIII ст. замка не було; бо люстатори 1791 р. зазначили між іншим: кляштор домінікан на скалі коло старого замчища [11].
Тепер нема в Смотричу якихсь решток замку. В місці злива двох річок Смотрича и Яромирки є тепер Замкова гора-власне мис, як звичайно бувають городища чи замчища литовськоі феодальноі доби. То замчище уявляє собою трьохкутник, острий кут його лежить до місця злива тих двох річок. З боків, де течуть річки Смотрич и Яромирка, замчище оточують скали. Мис той чи гора була перерізана валом і ровом; рештки того валу и рова є й досі. Довжина всього замчища від вала и рова до кінця гори з півдня виноситься 250 метр приблизно.
Середина гори занята костьольним цвинтаром (погостом) на середині цвинтаря стоіть камяний костьол, початий будуванням Емеренком Шатбеем в 1787 р. і закінчений в 1822 р. Цвинтар має площу квадратову, довжини и ширини приблизно по 65 метр. В одному куті цвинтаря (північно-східному) стоіть костьольна дзвіниця у вигляді невеликоі круглоі башти. На похилости гори з одного и другого боку костьола були колись костьольні будинки. Колись недалеко від костела на захід була православна Миколаевська деревяна церква; називали іі замковою чи приградською; вона перестала існувати на початку ХІХ ст. Одночасово була в Смотричу и друга церква Успенська, будинок іі побудований в 1831 р.
* збережено мову оригіналу
ПРИМІТКИ
1. “Подолія” Соб. 1891, с. 81 (объяс. к рисун).
2. Польський літопис. Т. XVII, с. 84, 101, 172; М. Грушевський,
т. IV (2), 178 Грушевський М. С. [Історія України-Руси: В 11
т., 12 кн.-A.T.]; Молчановский 271-273 [Н. Молчановский
Очерк известий о Подольской земле до 1434 г.-А.Т.].
3. Двугош IV. с. 422-423; Польск. літ. XVII, с. 84, 101, 172, 280,
335; М. Грушевський, т. IV (2), с. 191-192;
4. Молчановський
5. Там же.
6. Про що видано в АрхЮЗР V, с. 5-15.
7. Опись Подільських замків 1494 р. видано Грушевським в Зап.
Наук. Тов. ім. Ш., т. VII, 1895 р.
8. Сицинский. Ист. Сведения о приходах и церквях Каменецкого
уезда, К.-П. 1895, л. 251-252.
9. Balinski i Lipinski, Starozytna Polska, t. II, c. 966 [Warszawa,
1844.-А.Т.].
10. Ця грамота Н. Бржесткого була підтвержена королями
Сигизминдом ІІІ 1588 р., Якова Казимира 1654 р. и Августом
ІІІ 1761 р. Пергаменті грамоти 1654 и 1761 р.р. зберегаються в
Камен. краезнав. музею від. Х, № 3 и 4.
11. Balinski i Lipinski, Starozytna Polska, t. II, c. 967.
Немає коментарів:
Дописати коментар